Ізраїль

Географічне розташування Ізраїлю

Ізраїль розташований у Західній Азії та вважається частиною Близького Сходу. Північні частини Ізраїлю складаються з горбистих рівнин. Тут гарний доступ до води та родючого ґрунту. Далі на південь до низовинного узбережжя тягнуться витягнуті рівнини. Чим далі на південь, тим сухішим і менш пишним стає ландшафт. У прикордонних районах з Єгиптом більш менш чистий пустельний ландшафт. На сході річка Йордан, що протікає глибокою долиною, утворює природний кордон із сусідньою Йорданією. Між кліматом північних і південних районів досить велика різниця – вздовж узбережжя переважає помірний середземноморський клімат, а на південь – типовий пустельний клімат з великими коливаннями температури та малою кількістю опадів протягом року.

У південних районах навесні та влітку можуть виникати піщані бурі. Країна також іноді страждає від посухи і існує ризик землетрусів. Найбільша екологічна проблема в країні – доступ до води. Проекти заліснення допомогли стабілізувати водопостачання, і Ізраїль також активно експериментував із опрісненням морської води. В даний час ця технологія не просунулась настільки далеко, щоб бути вигідною у використанні. Як і в усьому світі, зміна клімату також підвищує коливання погоди в Ізраїлі. Підвищення температури та зменшення кількості опадів призводять до розширення пустельних територій.

Коротка історія Ізраїлю

Територія, на якій сьогодні розташований Ізраїль, була заселена багато тисяч років. Цей район є батьківщиною іудаїзму, християнства та ісламу, і багато місць у країні вважаються святими як євреями, мусульманами, так і християнами. Історія країни складна, з періодами миру та конфліктів.
Декілька різних імперій і народів контролювали цей район протягом усієї давньої історії. Єрусалим був центром єврейської громади, коли римляни вторглися у цей район. Це спровокувало римсько-іудейські війни, що призвели до руйнування Єрусалиму в 70 р. н.е. та вигнання єврейського народу. Будучи частиною Римської імперії, цей район був захоплений арабськими військами у 6 столітті. Контроль над територією протягом наступних шести століть варіювався між християнськими хрестоносцями та різними мусульманськими династіями, перш ніж турецькі мамлюки захопили контроль у 1260 році. Територія залишалася під владою арабів/турків до падіння імперії Османа після Першої світової війни. Потім провінція Палестина, де знаходиться Ізраїль, перейшла під контроль Великобританії.

У відповідь посилення переслідувань євреїв у Європі наприкінці 19 століття виник єврейський націоналістичний рух: сіонізм. Сіоністи хотіли створити окрему єврейську державу в Палестині. Сіоністи працювали над тим, щоби європейські євреї переселилися в цей район. Однак між існуючим палестинським населенням та єврейськими іммігрантами виникли запеклі конфлікти. Після Другої світової війни ООН запропонувала поділити територію на дві частини: єврейську та палестинську.

1948 року Ізраїль оголосив себе окремою державою. Сусідні арабські країни негайно розпочали війну проти нової держави. Ізраїль виграв війну, і в той же час забрав більшу частину земель, призначених для палестинців. У наступні десятиліття Ізраїль вів кілька воєн проти сусідніх країн. Після Шестиденної війни 1967 року Ізраїль окупував решту територій, які мали скласти палестинську державу. Конфлікт триває досі.

Суспільство та політика Ізраїлю

Ізраїль – демократія із парламентською системою. Кнесет, який обирається на чотири роки, є національними зборами Ізраїлю і має законодавчу владу. 120 депутатів Кнесета обирають уряд, який очолює прем'єр-міністр. Прем'єр-міністр і уряд мають виконавчу владу. Президент є главою держави і також призначається Кнесетом, але роль президента має символічний характер, а його обов'язки здебільшого носять церемоніальний характер. В Ізраїлі поки що немає конституції — її розробка відкладається з 1950 року.

Ізраїль – розділене суспільство. Єврейське населення країни складається з двох основних груп: євреїв-ашкеназів, що іммігрували з Європи, та євреїв-сефардів азіатського та африканського походження. Євреї-ашкеназі домінували в сіоністському русі, який відіграв центральну роль у створенні Ізраїлю, і згодом залишився політичною та культурною елітою країни. Однією з головних тем для обговорення в країні є питання про те, яку роль має відігравати іудаїзм у державних органах та суспільстві. Існують серйозні розбіжності між ортодоксальними та нерелігійними ізраїльтянами.

Після розпаду Радянського Союзу понад мільйон євреїв із колишніх радянських республік переїхали до Ізраїлю. Найбільшу меншість країни становлять палестинці, що залишилися в Ізраїлі після державотворення, яких часто називають арабськими ізраїльтянами. Правозахисні організації звинувачують Ізраїль у тому, що до арабів ставляться гірше, ніж до єврейського населення. Ізраїль також піддається різкій критиці з боку ООН за окупацію палестинських територій та поводження з палестинцями.

Економіка та торгівля Ізраїлю

Ізраїль досяг великого технічного прогресу і процвітає у виробництві хімічної продукції, пластмас і високих технологій. Високотехнологічні продукти та послуги підвищили інтерес інших країн до торгівлі з цією країною, а найважливішими експортними товарами є технології, алмази та фармацевтичні препарати.

Ізраїль має ефективне сільське господарство, і країна є світовим лідером у галузі сільськогосподарських технологій. Країна значною мірою забезпечує себе продовольством. Значення сільського господарства для економіки, за загальним визнанням, згодом зменшилося: у сільському господарстві зайнято мало людей, і його припадає лише невелика частина валового національного продукту. Сфера послуг складає більшу частину валового внутрішнього продукту та забезпечує більшість робочих місць. У країні багато туристів через всі історично важливі місця в цьому районі.

Рівень життя в Ізраїлі один із найвищих у регіоні. За загальним визнанням, близько однієї п'ятої населення живе за національною межею бідності через велику нерівність у доходах. Високі ціни на житло та висока вартість життя сприяють соціальній нерівності. Крім того, ультраортодоксальні та арабо-ізраїльські соціальні групи характеризуються низьким рівнем участі у трудовому житті, та їх інтеграція у трудове життя є однією з найбільших проблем економіки.

Ізраїль витрачає багато грошей на армію, а безпека завжди була першочерговим завданням для влади країни. Загальний військовий обов'язок передбачений як для чоловіків, так і для жінок, терміном на три і два роки відповідно, і іноді на оборону йде до 40 відсотків національного бюджету.

Єврейська кухня та кулінарні традиції Ізраїлю

Єврейська кухня є однією з найстаріших національних кухонь світу та відрізняється широкою різноманітністю рецептів страв та величезною кількістю традицій, що впливають як на склад продуктів, що використовуються в єврейській кухні, так і на рецепти традиційних та сучасних єврейських страв. Традиційно єврейська кухня розвивалася під впливом релігії – усі страви та їх приготування повинні підкорятися кашруту – зводу правил, які саме продукти можна вживати, та як саме з них потрібно готувати єврейські страви. Одне з широко відомих за межами Ізраїлю правил – м'ясні та молочні продукти не можна зберігати та готувати. Єврейська кухня дала світу безліч різних рецептів страв, що відрізняються як національним колоритом, так і унікальним смаком. Серед широко відомих страв єврейської кухні є фарширована риба та хацилім пільпель, форшмак та оселедець під шубою, хала та цимес, шакшука та кугель, харосет та вінігрет, а також багато інших страв. Широкої популярності набув традиційний єврейський хліб – маца, але в даний час його значення скоріше симоволічне та релігійне, ніж як продукту харчування. https://kashevar.com/ua/recipes/jewish В єврейській кухні дуже популярні кулінарні рецепти на основі риби та курки – рідкісне гуляння обходиться без таких страв. Загалом, кулінарні традиції єврейської кухні дуже цікаві та своєрідні, крім того, рецепти страв та процес їх приготування можуть сильно відрізнятись від місця проживання євреїв – єврейська кухня Ізраїлю, країн Європи та Америки досить сильно відрізняється.