Алжир

Географічне розташування Алжиру

Алжир є найбільшою за площею країною Африки та розташований на північному узбережжі континенту біля Середземного моря. Пустеля Сахара на півдні покриває понад 80 відсотків території країни. Атлаські гори відокремлюють узбережжя Середземного моря від спекотної та сухої пустелі Сахари. Прибережна зона має середземноморський клімат та безліч пагорбів та гір. У гірських районах зими можуть бути дуже холодними. Регіон Телль між узбережжям та пустелею родючий, але невеликий, і тут знаходиться майже вся орна земля Алжиру.
Алжир дуже схильний до посух і нестачі води, а забруднення є серйозною проблемою. Надмірний випас та інші неефективні методи ведення сільського господарства призводять до ерозії ґрунту та поширення пустелі. Щоб запобігти поширенню опустелювання, 1975 року влада почала садити «зелену греблю» дерев. Середземномор'я особливо схильне до забруднення в результаті ерозії грунту, надмірного використання добрив і відходів нафтовидобутку.

Коротка історія Алжиру

Найраніші сліди людської діяльності в Алжирі можна простежити приблизно 1,8 мільйона років тому. Бербери вважаються корінним населенням Алжиру, і вони стали результатом кількох імміграцій у кам'яному віці.

Історія Алжиру була бурхливою, з неодноразовими завоюваннями та запеклим опором. Розташування Алжиру на Середземному морі зробило країну добрим торговим шляхом між Європою, Африкою та Близьким Сходом. Розташування призвело до того, що протягом усієї історії цю територію проживали кілька різних груп людей. Серед них фінікійці, римляни, вандали та візантійці.

Римляни контролювали Алжир протягом кількох століть. Вони захопили більшість території берберів і принесли людям християнство. У VI століття почалося арабське завоювання Північно-Західної Африки. Різні арабські династії контролювали цю територію, поки імперія Османа не взяла під свій контроль в 1516 році. При Османській імперії Алжир був автономним регіоном.

Самоврядування припинилося, коли Франція вторглася і колонізувала країну 1830 року. Під час війни опору проти французів третина населення загинула як у полі бою, від хвороб, і від голоду. У той самий час французи рушили у Алжир та захопили землі наявного населення. Місцеве мусульманське населення кілька десятиліть виборювало проти колоніальної влади. Невдоволення та зростаючий визвольний рух привели у 1954 році до початку Визвольної війни в Алжирі. За оцінками, ця війна забрала до 1,5 мільйонів життів і вважається найкривавішою визвольною війною в Африці. Через вісім років Франція і Алжир підписали перемир'я, і в 1962 році Алжир став незалежним.

Після визволення Алжир став однопартійною державою. Країна залежала від доходів від нафти, а падіння цін на нафту призвело до важких економічних часів. Висока вартість життя, погані можливості працевлаштування та корумпованість влади призвели до повстання в країні. Під час парламентських виборів 1991 року нова партія ісламізму була близька до приходу до влади. Уряд побоювався, що вони втратить владу і тому скасував вибори. Це призвело до розв'язання громадянської війни у країні. Коли 2002 року закінчилася кривава громадянська війна, загинуло понад 150 000 осіб.

Суспільство та політика Алжиру

Алжир – республіка із сильною президентською владою. Президент є главою держави та головою збройних сил. Президент також призначає прем’єр-міністра. Президент обирається кожні п'ять років і може виконувати свої обов'язки лише два терміни після внесення поправки до конституції у 2021 році. Законодавчою владою має парламент.

Згідно з конституцією, Алжир є демократичною країною з багатопартійною системою, але насправді після звільнення в 1962 році в політиці домінує еліта, що складається з військових та правлячої партії. Політична ситуація в країні нестабільна – міжнародні спостерігачі критикують вибори за фальсифікацію, влада звинувачує у корупції, протести зустрічає військовою силою. У 2019 році чинний президент пішов у відставку внаслідок масштабних протестів, пробувши при владі 20 років. Потім було обрано нового президента, але критики режиму заявили, що це не можна вважати справжньою зміною влади.

Під час арабської весни 2011 року в Алжирі спалахнули демонстрації. Це призвело до скасування надзвичайного стану в країні, запровадженого на початку громадянської війни.

Економіка та торгівля Алжиру

Нафта була знайдена в пустелі Сахара наприкінці 1950-х років, і сьогодні це найважливіша стаття експорту Алжиру. На його частку припадає майже 95 відсотків експорту країни та 30 відсотків валового внутрішнього продукту країни. Державна нафтова компанія Sonatrach є найбільшою компанією Африки. Іноземні нафтові компанії дуже зацікавлені у нафтових ресурсах Алжиру, які оцінюються більш ніж у 12 мільярдів барелів. Алжир експортує в основному до Італії, Іспанії та Франції.

Крім нафти та газу, гірничодобувна промисловість та промисловість є центральними частинами економіки. Алжир має великі мінеральні ресурси, особливо залізом і цинком. Сільське господарство було важливою частиною економіки Алжиру до 1950-х років, коли країна виробляла достатньо продуктів для експорту. Сьогодні сільськогосподарський сектор розвинений слабко, і Алжир залежить від імпорту продовольства на постачання населення.

Незважаючи на те, що регулярні відкриття нафти та газу зміцнили економіку, нафтова залежність робить економіку вразливою. Зовнішні умови, такі як падіння нафтових цін, можуть мати серйозні наслідки для економіки країни. Бідність, як і раніше, залишається серйозною проблемою в країні, і понад п'яту частину населення живе за національною рисою бідності. Безробіття високе, особливо серед молоді. Широке поширення корупції та низькі стандарти державних послуг також призводять до невдоволення населення.